До 115-річчя з часу відкриття нового залізничного вокзалу в Чернівцях

Автор: Оксана Драгомирецька

Жодну цивілізовану країну не можна собі уявити без добре розвиненої сітки доріг і залізничних шляхів. Тож, закономірно, що із входженням Буковини до складу Австрійської імперії першочергова увага уряду приділялася прокладанню та облаштуванню в краї доріг для налагодження сполучення з іншими провінціями. Не менш актуальним було й прокладання залізниці, яка б значно пришвидшила товарообіг і стимулювала економічний ріст.

У середині грудня 1863 року, як повідомляла газета «Bukowina», англійські інженери «у вражаюче короткий час» повністю підготували генеральний проект залізниці. А вже у січні 1864 року в Лондоні у результаті переговорів був укладений будівельний договір, за яким англійська сторона в особі Томаса Брессі зобов’язувалася збудувати залізницю у визначений строк за 24,5 млн. гульд. Саме будівництво розпочалося у травні 1865 року. Для нагляду за будівництвом рада правління товариства створила два відділки – один у Львові, другий у Чернівцях. Умови, за яких велося будівництво, були несприятливими: голод та епідемія холери на сході Галичини і на Буковині, невдала війна з Пруссією та пов’язані з нею перебої у постачанні будматеріалів. Незважаючи на це, в нечувано короткий час (за неповних 16 місяців), на півроку раніше від встановленого строку, 1 вересня 1866 року вдалося передати для руху 266,6-кілометрову залізницю – єдину, збудовану того року в монархії. А вже з осені 1866 року із Буковини до Відня почали надходити прохання щодо будівництва відрізка залізниці Чернівці – Сучава. Розпочате восени 1867 року будівництво Чернівецько-Сучавського відрізка швидко просувалося і вже 28 жовтня 1869 року від Сучави відбув потяг на Чернівці, яким і було започатковано рух на цьому 89,9-кілометровому відрізку.

У наступні два десятиліття до цієї головної лінії приєднався ряд залізниць місцевого та крайового значення. За статистичними даними 1899 року загальний вантажний рух на сітці діючих залізниць краю склав 7 млн. тонн. А упродовж року на всіх залізницях Буковини було перевезено понад 1 млн 500 тисяч осіб.

1865 року в Чернівцях було збудовано залізничний вокзал. Перший чернівецький вокзал був створений за типовим проєктом, схожий на вокзали у Відні, Львові, Станіславі (Івано-Франківську). Будівництво велося за правління першого бургомістра Чернівців Якоба фон Петровича.

1 вересня 1866 р. до Чернівців прибув перший потяг «Львів – Чернівці». Так урочисто була відкрита ділянка Львів – Чернівці головної лінії королівської австрійської державної залізниці Львів – Чернівці – Сучава (завершеної у жовтні 1869 року), цим самим зробивши Буковину зоною міжнародного сполучення.

Широкого розголосу свого часу набула аварія, яка трапилась у Чернівцях на залізничному мосту 4 березня 1868 року. О 6.30 ранку пасажирський потяг «Чернівці – Львів» відійшов від перону в Чернівцях. То був змішаний потяг із 16 вагонів. Попереду було 10 товарних вагонів переважно з худобою. При перетині залізничного мосту, коли перший локомотив був уже на протилежному березі, тріснув правий, а потім і лівий бік мосту, локомотиви по похилій площині почали сповзати у воду, а за ними – товарні вагони. Три машиністи також упали у воду, один з яких, на прізвище Гельд, хоч і з поламаними ребрами, зумів врятувати своїх колег. Пасажири під час цієї аварії не постраждали, оскільки за товарними ішли поштовий, 4 пасажирські і кондукторський вагони. Кондуктори не розгубилися і встигли загальмувати пасажирські вагони. Як встановила спеціально створена комісія, причиною аварії було використання при виготовленні моста великої кількості чавуну, дешевшого за залізо та не такого міцного. Тож згодом мости, збудовані за проєктами інженера Шіфферкорна, або зміцнювали, або заміняли. Все ж треба зазначити, що міст через річку Прут мав дуже привабливий, навіть імпозантний вигляд, був гордістю буковинців, особливо – чернівчан. Як оригінальну споруду цей міст фотографували для закордонних журналів.

Новий залізничний вокзал у Чернівцях – справжню перлину віденського модерну – було зведено через 40 років на новому місці. Чернівчани прагнули мати залізничний вокзал, що відповідав би статусу крайової столиці і був би здатен приймати найпочесніших і найвибагливіших гостей. Значний внесок у будівництво нової споруди вокзалу зробив депутат Австрійського парламенту та Буковинського сейму (нині – почесний громадянин міста) Бенно Штраухер, який став одним з ініціаторів та організаторів проєкту, входив до структури, яка контролювала хід будівництва.

Упродовж 1904–1905 років дирекція залізниць викупила ділянки в районі майбутнього будівництва, а вже у березні 1906 року в газеті «Czernowitzer Zeitung» повідомлялося, що будівля нового вокзалу, за запевненнями автора проєкту пана Отто Вагнера, відповідатиме усім сучасним вимогам.

Наріжний камінь у фундамент нового вокзалу було урочисто закладено 16 вересня 1906 року за участі міністра залізничного транспорту Австрії д-ра Юліуса Дершатта фон Штандгальта, радника д-ра Гнідея, працівників міністерства та крайового президента Буковини д-ра Октавіана Реґнера рицаря фон Бляйлєбена, крайового маршалка барона Георга фон Василька, бургомістра Едуарда Райса, численної чернівецької громади. А будівельний майданчик було освячено архієпископом д-ром Володимиром фон Рептою.

Будівництво велося під керівництвом чернівецького архітектора Моріца Еллінга за проєктом всесвітньо відомого архітектора, основоположника класицистичного напрямку віденської сецесії Отто Вагнера. Оскільки на території, де велося будівництво, колись було болото, в основу споруди було покладено міцні бетонні опори. Будівлю спорудили за 3 роки і 2 місяці.

Відкриття нового залізничного вокзалу відбулося 30 листопада 1909 року о 12 годині. Будівля була передана в експлуатацію без жодних урочистостей. Особливу подяку за керівництво роботами зі спорудження вокзалу було висловлено технічному директору, раднику д-ру Чіґфрею, задіяним установам і виконавцям.

Залізничний вокзал було збудовано в стилі модерну, обладнано за найновішими досягненнями транспортного зв’язку. Двоповерхова будівля має форму витягнутого прямокутника з підвищеною центральною частиною. Над входом до вокзалу було встановлено скульптурну композицію з 5 фігур, у центрі якої (на самому вершечку фронтона) – осяйна Ірида, богиня-вісниця з піднятою рукою. З обох боків її оточують чотири ангели. Одна пара тримає в руках квіти, інші двоє зображені зі стрілами. Купол над центральним входом і вестибюлем піднятий на висоту 20 м. Центральна зала – оазис затишку та світлої піднесеності. Її стеля та стіни оздоблені рослинним орнаментом з позолотою, пишними гірляндами, в яких сплетені виноградні грона, листя і квіти троянд, а серед них – жіночі голівки та маски. Оздоблення стін завершується стилізованими колесами, котрі символізують безперервність і безкінечність руху.

Двоповерхова будівля, збудована у формі витягнутого прямокутника з підвищеною центральною частиною, мала довжину 151 м та семиметровий асфальтований перон для пасажирів. Для перевезення вантажів збудували склад, бюро перевезень, товарну платформу. Витрати на побудову вокзалу становили 1381 тисячу крон.

Ось як повідомляла газета «Народний голос» про введення в експлуатацію нового приміщення залізничного вокзалу: «Новий залізничний дворець у Чернівцях зістав вже отворений до публічного ужитку. Тепер, вже як хто виїздить з Черновець, то мусить сідати на залізницю з нового двірця, а так само, як приїздить залізницею, то має тут висідати».

За словами австрійського архітектора з Відня Марґарет Віорел-Чапки, «вокзал у Чернівцях належить до зрілої фази сецесійної архітектури. Він був побудований у 1907–1909 роках і замінив попередню споруду 1866 року. За своєю загальною концепцією він належить до традиції великих вокзалів другої половини XIX століття... Однак, уже на перший погляд у ньому, поза всяким сумнівом, можна розпізнати сецесійний витвір: чітко контуровані кубічні форми, членування каркасу, утвореного колонами й осями вікон, ощадний декор із коронованими пілонами і основним акцентом купольного завершення центрального залу, головним прохідним вестибюлем, який відкривається монументальною циркулярною аркою та увінчується трикутним фронтоном».

І сьогодні вокзал станції Чернівці – головний залізничний вокзал міста, спроектований за кращими європейськими зразками – є пам’яткою архітектури місцевого значення і одним із найкрасивіших вокзалів України.