Як буковинці Європу від османів рятували

Автори: Оксана Ротар, Андрій Федорук

340 років тому, 12 вересня 1683 р., під стінами австрійської столиці відгриміла остання з найграндіозніших баталій між християнською Європою та мусульманським Сходом – битва під Віднем. У ній об’єднані військові сили Cвященної Римської імперії і Речі Посполитої завдали нищівної поразки армії Османської імперії. Здобута перемога остаточно поклала край турецькій експансії в Центральній і Східній Європі та значно посилила міць Габсбурзької монархії на континенті. Не оминули доленосну Віденську битву і вихідці з буковинських теренів.

Донедавна про участь наших краян у битві за «золоте яблуко» Європи, так називали Відень, дотримуючись однієї легенди, в османських правлячих колах, було зовсім невідомо. У буковинознавчій літературі довгий час про це не було жодної згадки. Так, офіцер крайової жандармерії Едуард Фішер в одному зі своїх краєзнавчих нарисів тільки коротко згадав, що молдавський господар Георгій Дука «зі своїми військовими частинами брав також участь у поході турків на Відень 1683 року, однак під час відсічі втратив табір і ядро своїх підрозділів». У свою чергу український історик Аркадій Жуковський лише побіжно зазначив, що «особливо помітно безсиліла Османська імперія, яка вже після поразки під Віднем 1683 р., а ще більше після Карловицького договору 1699 р. – перебувала в постійному відступі». Очевидною метою усіх цих наведених свідчень було просте обґрунтування певної закономірності того, чому згодом буковинські терени перейшли під владу монархії Габсбурґів, що в принципі не суперечить, а повністю відповідає історичній дійсності.