«Славна вікторія над турками» (Хотинська битва 1673 року)

Автори: Оксана Драгомирецька, Андрій Федорук

11 листопада 2023 року виповнилося 350 років з того часу, коли під Хотином відбулася битва, у якій об’єднане польсько-литовське військо на чолі з великим гетьманом коронним Яном Собєським завдало нищівної поразки османській армії під командуванням сераскира Гусейна-паші. Так склалося, що територія нинішньої Чернівецької області у ранньомодерну добу часто ставала ареною воєнних дій, які найчастіше відбувалися безпосередньо під мурами твердині на Дністрі. Проте, на відміну від Хотинської війни 1621 р., вітчизняні дослідники майже не висвітлювали цю важливу в історії нашого краю битву. Хоча «про той рік у літописцях та реєстрових козацьких записках не відзначалося нічого більше, тільки два слова – Хотинська війна», – так один з сучасників події, український гетьманський канцелярист і козацький літописець Самійло Величко, розпочав у своєму творі виклад подій в Україні, «року (…) від утілення слова Божого Сина 1673».

Битва відбулася унаслідок чергового польсько-турецького воєнного протистояння, викликаного захопленням у серпні – жовтні 1672 р. султаном Мегмедом IV Авджи усього Поділля і частини Київщини. 18 жовтня 1672 р. поляки були змушені укласти принизливий для себе Бучацький мир. З огляду на зростаючу османську загрозу, Я. Собєський у зверненні до сейму, який засідав у Варшаві в березні – квітні 1673 р., зазначив, що Річ Посполита опинилася у набагато гіршому становищі, ніж під час війни 1621 р., тому що «Україна на той час була наша, як і Поділля, Кам’янець та Хотин». Він пропонував ухвалити нові податки для створення великого війська. Пропозиція великого гетьмана коронного була підтримана і королем Михайлом Корибутом Вишневецьким.

Ян Собєський.

Художник Даніель Шульц.

Одночасно певні приготування до війни проводили й турки. Вони бачили, що поляки, не бажаючи належно виконувати умов Бучацького миру, проводять тонку дипломатичну гру з метою виграти час. 7 серпня 1673 р. Мегмед IV на чолі 35–40 тисячної армії виступив з Адріанополя до Дунаю. Там султан передав командування над нею великому візиру, а той, у свою чергу, доручив армію сілістрійському наміснику Гусейнові-паші, який рушив з нею до Хотина.

Посилення загрози з боку османських військ, розташованих поблизу кордонів Галичини, спонукала польські урядові кола активізувати свої дії. У середині вересня польські підрозділи на чолі з великим гетьманом коронним Яном Собєський виступили з-під Грубешова до Глинян, де 8 жовтня король М. К. Вишневецький оглянув військо. Вже 1 листопада польські підрозділи перейшли р. Турецьку під Снятином та попрямували до Боян. Перед вступом на Буковину головнокомандуючий усіма силами Речі Посполитої Я. Собєський суворо заборонив війську грабувати місцеве населення і наказав купувати все необхідне за гроші. Проте жовніри пустошили села, відбираючи у людей худобу і хліб. Щоби припинити ці грабежі, великий гетьман коронний вдався до жорстоких покарань. Це стало однією з причин збільшення числа дезертирів з польських підрозділів. Через сильні дощі дороги розмокли, тому пересування гармат і возів з боєприпасами по зарослій густим буковим лісом місцевості відбувалося повільно. Водночас до Боян рухалося і литовське військо, яке, після залагодження чергової суперечки між великим гетьманом коронним Яном Собєським та великим гетьманом литовським Михайлом Казимиром Пацом, переправилося через Дністер поблизу Городенки.