Історія музею


Понад півтора століття, наповнених науковим пошуком, творчістю, прагненням якомога повніше об'єктивніше висвітлити історію рідного краю, зберегти її для прийдешніх поколінь такою, якою вона була, а не такою, якою її хотілося б комусь бачити.

Понад півтора століття боротьби, копіткої праці, самовідданості... І натхнення... Адже музей – це храм. Храм муз. Храм історії, природи, мистецтва, людського таланту, інтелекту, звитяги, мудрості, висо­ти духу. До храму йдуть тільки за покликанням. І присвячують йому своє життя тільки справді натхненні.

1863 рік. За ініціативи товариства краєзнавців у Чернівцях створено Буковинський крайовий музей.

На жаль, перший етап його діяльності тривав недовго. Однак громадськість Буковини відчувала нагальну потребу у створенні на теренах краю подібного закладу.

Викладач Чернівецької Промислової школи К. Ромшторфер, як представник ініціативної групи, неодноразово звертався до Центральної комісії з питань дослідження та збереження пам'яток історії у Відні щодо створення Крайового музею у Чернівцях. Справа зрушила з місця у 1891 р. після схвалення згаданою комісією рішення зборів ініціативної групи любителів старовини. Згодом затверджено статут Буковинського крайового музею. 21 лютого 1892 р. у залі засідань Крайової ради рішення про створення музею схвалене зборами любителів старовини та історії краю. Одночасно створено кураторій (правління) музею, до якого ввійшли найповажніші представники громади Буковини: бургомістр Чернівців, представники Буковинської митрополії, Чернівецького університету, інших провідних навчальних закладів Буковини. 14 травня 1893 р. відбулося урочисте представлення музейної колекції.

У 1898 р. музей дістав назву «Крайовий музей ім. Франца-Йосипа І». Протягом всього часу діяльності Крайовий музей не мав власних експозиційних площ, колекції його представлялися у приватних приміщеннях, тимчасово перебували у резиденції митрополитів Буковини.
У 1895 р. було зведено будівлю Промислового музею (нинішня адреса – вул. А. Міцкевича, 2), який з липня 1899 р. надав частину своїх площ для експонування колекцій Крайового музею. Діяльність музею підтримували Буковинський сейм та Крайовий виділ, надаючи кошти на археологічні дослідження, результати яких публікувались у щорічниках музею, що видавались з 1893-го по 1914 рік.

3 1918 р., після бурхливих подій І світової війни та розпаду двох імперій, до складу яких входила територія нинішньої Чернівецької області, Крайовий музей продовжив діяльність у нових умовах. У 1930 р. музей, який до цього діяв за старим статутом, було реорганізовано та перейменовано на Регіональний музей. У 1935 р. Регіональний та Промисловий музеї були об'єднані в один під назвою «Музей імені короля Кароля II», що складався з двох секцій: історико-культурної та ремісничої.

Черговою віхою в історії музею став 1940 рік. Після входження Північної Буковини та Хотинського повіту Бессарабії до складу Української РСР, 2 серпня 1940 р. було створено Чернівецьку область. У вересні цього року газета «Радянська Буковина» (№ 78 від 28 вересня 1940 р.) писала про будівлю митрополичої резиденції: «Тепер в цьому будинку розпочата велика творча робота. Найближчого часу тут буде відкритий республіканський історико-етнографічний музей. Працівники його т.т. Дука, Боцан і ін. вже багато працюють по створенню музею. Тут вже зібрано 50 тисяч експонатів. Музей розміститься більше ніж у 200 залах».

Згідно Постанови Ради Народних Комісарів УРСР від 23 листопада 1940 р. № 1607 на основі діючих у Чернівцях музеїв було створено Чернівецький державний краєзнавчий музей.
На жаль, архіви музею за 1940–1941 рр. ще не знайдені, тому інформації обмаль. Знаємо лишень, що директором музею був призначений І. А. Короновський, в числі співробітників, крім згаданих вище, були В. А. Бутняк та П. 3. Демант. Останній пройшов «чистилище» сталінських таборів, став відомим письменником під псевдо Вернон Кресс.

Задуми і плани новоствореного колективу музею перервала війна. У роки панування окупаційного режиму музей повернувся до будівлі «румунського» музею – колишнього Промислового.

На четвертий день після звільнення Чернівців від німецько-румунських окупантів, 2 квітня 1944 р., директор музею І. А. Короновський вже приступив до виконання обов'язків «за погодженням з обласними установами», а офіційно роботу Чернівецького державного історико-краєзнавчого музею поновлено згідно Постанови Ради Народних Комісарів УРСР від 1 серпня 1944 р. за № 934.

Перед колективом музею постали завдання обліку і збереження музейних предметів та майна колишньої митрополичої резиденції, центральний корпус якої серйозно постраждав від пожежі, влаштованої окупантами, і потребував капітального ремонту.

Попри всі складнощі і проблеми воєнного часу, колектив музею зустрів рік Перемоги своєю перемогою – 31 грудня 1944 р. для відвідувачів було відкрито першу стаціонарну виставку «Велика Вітчизняна війна».

У квітні 1945 р. колишня резиденція митрополитів Буковини була оголошена державним музейним заповідником, керівництво яким було покладено на директора Чернівецького державного історико-краєзнавчого музею П. Ф. Сорокотягу (1945–1947 рр.). Частину площ заповідника (нинішній корпус філологічного факультету ЧНУ) було надано в оренду Чернівецькому державному університету.

У 1947 р. музей очолив Леонід Федорович Новицький (1947–1967 рр.). Під його керівництвом колектив музею виконав грандіозну роботу з упорядкування та збагачення музейної колекції, створення стаціонарної експозиції та відбудови центрального корпусу музейного заповідника. Окрім цього, музей відновив роботу трьох теплиць, наприкінці 1948 року на території заповідника було відкрито перший у західному регіоні України зоологічний парк, який населяли представники місцевої фауни: лисиці, зайці, дикі кози, вовки тощо.

Саме в цей час музейними співробітниками стають Борис Онисимович Тимощук (відомий археолог, пізніше доктор історичних наук, професор ЧДУ) та Іван Іванович Бурма, який десятки років очолював відділ фондів музею.

У путівнику Чернівецького державного краєзнавчого музею (назва музею неодноразово змінювалась) за 1955 р. читаємо: «Після війни значна частина приміщень відбудована. Зараз на першому поверсі центрального корпусу (ліве крило) в 19 залах розміщений відділ історії дожовтневого періоду, в 13 залах правого крила – відділ природи краю, 14 залів другого поверху займає експозиція відділу історії радянського періоду, яка закінчується (післявоєнний період) на другому поверсі правого корпусу і займає 10 залів. Перший поверх цього корпусу відведений під літературний музей Ю. Федьковича. У Червоному, Зеленому та Жовтому залах в 1954 році відкрита постійно діюча виставка творів образотворчого мистецтва художників України. Всього експозиція музею займає 58 (!) експозиційних залів. На території музею знаходиться ботанічний сад, який є складовою частиною відділу природи. В ньому представлені майже всі породи дерев, характерні для Буковини, а також чимало субтропічних рослин».

У 1956 р. комплекс будівель колишньої резиденції митрополитів Буковини був переданий Чернівецькому державному університету, а музей переміщений у будівлю колишньої консисторії (управління справами) Релігійного фонду Буковини.

І знову перед колективом музею постало непросте завдання: переміщення музейних цінностей, ремонтних робіт, створення стаціонарної експозиції тощо. Нове приміщення мало значно менше експозиційних площ та приміщень для фондосховищ. Та попри все була створена нова стаціонарна експозиція, яка розпочиналася з давньої історії краю, а завершувалась експозицією відділу природи. Після переміщення до будівлі музею ще й меморіального музею Ю. Федьковича відбулася вимушена перебудова експозиції. З того часу і до 1991 р. розповідь про край розпочиналася з експозиції відділу природи, продовжувалась у експозиціях відділів дорадянського та радянського періодів.

Наприкінці 1980-х років, на хвилі демократичних змін у суспільстві, колектив музею розпочав роботу з перебудови морально і фізично застарілої експозиції. Стара експозиція була демонтована практично одночасно з розпадом СРСР.

Після здобуття Україною незалежності науковці музею мали змогу досліджувати у своїх роботах заборонені раніше теми: сталінські репресії, Голодомор 1932–1933 рр. та 1946–1947 рр., діяльність ОУН, УПА та ін. Оскільки коштів на побудову нової стаціонарної експозиції в повному обсязі не було, колектив музею зосередився на науково-дослідній та виставковій роботі. Впродовж 1990-х та 2000-х років музейні співробітники створили і проекспонували понад дві сотні тимчасових та чимало стаціонарних виставок, систематично готували та проводили масові заходи, презентуючи буковинцям та гостям краю власні колекції, доробки майстрів живопису та красного писемства, декоративно-ужиткового мистецтва, збірки інших музеїв.
Саме у Чернівецькому обласному краєзнавчому музеї була створена перша виставка, присвячена пам'яті Володимира Івасюка. Непересічними стали виставки «України серпень золотий», «Афганістан – наш біль, наш сум», «Барви Чернівців у палітрі Європи», «Світ пісенної краси» та багато інших. Значна частина напрацювань цього періоду стала основою створення нинішньої стаціонарної експозиції, відкриття нового блоку якої «Історія краю першої половини XX ст.» з 8 залів була справжньою окрасою ювілейного свята.

Наукові співробітники музею, продовжуючи традицію своїх попередників, серед яких були такі визначні постаті, як Е. Кайндль, В. Залозецький, М. Равлюк, В. Карбулицький, Б. Тимощук, ведуть активну наукову діяльність. За останні тридцять років наукові звання здобули: доктора історичних наук – Н. Мизак, В. Бурдяк, О. Іваницька; кандидата історичних наук – І. Буркут, С. Комарницький, І. Буховець, Б. Томенчук, І. Піддубний, В. Войнаровський; кандидата біологічних наук – І. Скільський, Н. Смірнов.

У 2002 році музей відновив видання «Музейного щорічника», в якому науковці музею, колеги з інших музеїв мають можливість публікувати результати своїх наукових досліджень.
Наприкінці 2000-х років співробітниками відділу археології, середніх віків і нової історії краю під керівництвом завідуючої відділу С. Белінської побудовано стаціонарну експозицію «Історія краю з XIVпо кінець XIX ст.», у 2010 р. – виставку «Панське місто», яка стала родзинкою музейної експозиції.

Упродовж 2011 року музей був партнером і об'єктом виконання заходів проекту «Підвищення туристичної привабливості та формування позитивного іміджу Чернівецької області через впровадження новітніх методів у музейно-краєзнавчу роботу», розробленого і співфінансованого Чернівецькою обласною радою та Дирекцією Всеукраїнського конкурсу проектів та програм розвитку місцевого самоврядування, завдяки чому були виконані значні обсяги реставраційних та ремонтних робіт, підготовлені до монтажу експозиції вищезазначені 8 експозиційних залів, для яких закуплено музейне експозиційне обладнання.

Окрім того, у більшій частині будівлі було замінено електрообладнання, здійснено монтаж та введено в експлуатацію системи охоронної і пожежної сигналізації; фондосховища музею та експозиційні зали обладнані приладами контролю і корекції параметрів мікроклімату, відділ науково-фондової роботи оснащений комп'ютерною технікою та програмним забезпеченням для створення електронної бази даних музейних колекцій.

Завдяки зазначеному проекту відвідувачі музею можуть скористатися послугами аудіогіда українською та англійською мовами, а користувачі Інтернету дістали можливість доступу до «Музейно-туристичного порталу», де представлена інформація про музей, його відділи та філії, матеріали експозицій (фото та відеоекскурсії), історичні місця та природні перлини краю тощо.
Впродовж останнього десятиріччя науковці музею наполегливо працювали над створенням нових експозиційних розділів та тем. Так, в 2013 році було створено розділ стаціонарної експозиції: «Наш край в першій половині ХХ ст.», в 2015 році побудовано розділ стаціонарної експозиції: «Чернівецька область в роки Другої світової війни», а в 2016 році – «Культура краю другої половини ХХ – поч. ХХІ ст.».

В 2018 році розпочато роботи по створенню експозиційного розділу: «Археологія краю від найдавніших часів до середини ХІV ст.».

Новий експозиційний розділ, який розповідає про участь хотинчан у Революції Гідності й у проведенні АТО та ООС на Сході України, в 2018 році з’явився і в Хотинському історичному музеї, філії Чернівецького обласного краєзнавчого музею.

У філії ЧОКМ, музеї «Буковинська діаспора», в 2018 році створено два розділи стаціонарної експозиції. Це розділ: «Я гордий тим, що звуся українцем», який розповідає про життєвий та творчий шлях Миколи Бідняка та розділ: «Буковинці, яким аплодував світ», присвячений нашим славним землякам Оресту та Денису Руснакам.

Нині музей є насправді повномасштабним науково-дослідним та культурно-освітнім закладом.
З метою забезпечення основних напрямків діяльності у музеї діють науково-дослідні (експозиційні) відділи: природи краю; археології, середніх віків і нової історії краю; новітньої історії краю; а також відділи науково-фондової роботи, науково-освітньої роботи, науково-методичної роботи. З 1962 р. на правах філій діють літературно-меморіальні музеї: Ю. Федьковича з музеєм-садибою Ю. Федьковича в смт. Путила, О. Кобилянської з музеєм-садибою О. Кобилянської у с. Димка Глибоцького району та М. Емінеску (з 1992 р.); музей «Буковинська діаспора» (з 2003 р.); Хотинський історичний музей (з 1982 р); Кіцманський історичний музей (з 1981 р.). Окрім зазначених відділів та філій, активно діючими структурними одиницями музею є наукова бібліотека, науковий архів та фотомайстерня, реставраційна майстерня та художня майстерня.